НЕФОРМАТ. На самому дні серця
В моменти, коли здається, що ти мертвий душевно, приходять сльози. І твоя душа оживає. А разом з нею і почуття, які живуть на самому дні серця. Часом почуваєшся так, ніби забагато випив у абсолютно тверезому стані. То хміль від дурних думок.
Я часом думаю, що забагато думаю. Особливо в секунди, коли намагається керувати серце. Та насправді в усьому потрібен баланс. Тому постійно його шукаю.
Все частіше музика грає на повну потужність. Щоб заповнити пустку навколо. Особливо зважаючи на те, що все частіше поряд опиняються ті, хто аж надто схожий на дитячі брязкальця. Створюють забагато шуму з нічого.
Сьогодні зловила себе на думці, що на самому дні серця приховано те, що я насправді за ним сумую. Можливо, нам колись пощастить знову зустрітись. Коли все стане на свої місця.
Десь в підсвідомості почуття знову борються з раціоналізмом. Практицизмом, яким я страждаю максимум раз на тиждень. Цікаво що ж переможе і чим все скінчиться.
Банально не впізнаю 99% своїх старих знайомих. Може причина в тому, що ми аж надто давно востаннє бачились, а може в чомусь іншому. Не знаю. Це просто факт.
А якщо розкласти усе по поличках, то виявляється, що на самісінькому дні, під усім призабутим і відболілим, в куточку живе переплетена з мрією віра. Віра в світле майбутнє.
Ваша Helena Ковтун
21:30
23.09.2015
