Для душі. Блог про життя

Родина

проза



Давним – давно, а може навпаки зовсім недавно, жила – була одна родина. Така сама які і мільйони інших родин. Мама, тато і син. Жили вони зовсім поруч з нами, однак часом їм здавалося, що живуть вони за мільйони космічних років від людства.

Мама займалася господарством, тато працював на якомусь закритому підприємстві, а син навчався у школі. Їхні імена давно згубилися в плетиві історії, тож усі вважали, що їх і зовсім ніколи не існувало.

Якось мама тяжко захворіла. Тато докладав усіх зусиль, щоб її вилікувати. Але дива не сталося. Вона перетворилася на янгола, який тепер охороняв осиротілу родину.

Саме так і пояснював він це своєму сину.

Хлопець завжди відчував присутність найріднішої людини. В складних життєвих ситуаціях він чув її голос, який підказував як варто вчинити. Потроху звикаючи до втрати юнак беріг в своєму серці образ матері.

Якось вранці син відчув незрозумілу тривогу. Виразити її словами не вдавалося. Батько теж виглядав більш стривоженим, ніж зазвичай. У повітрі висіло очікування чогось глобального, що здатне перевернути звичний ритм життя.

В двері постукали. На порозі стояло двоє чоловіків у військовій формі. Вони показали свої посвідчення і вручили хлопцю повістку на війну. У нього нарешті з’явилося ім’я — Андрій.

Посивілий тато був зажуреним. Його єдина радість, його надія покидала рідний дім. Він залишався зовсім самотнім. Таке життя розривало на шмаття і зводило з розуму.

Залишатися вдома не було ніяких сил. Тому чоловік прийняв певно одне з найскладніших, але й найважливіших рішень в своєму житті. Він прийшов до військкомату і пішов на війну добровольцем вслід за сином. Його звали Іваном Петровичем.

З Андрієм вони були в одному загоні. Разом переживали усі труднощі і радощі фронтового життя: будували бліндажі, відбивали напади ворога, раділи, коли вдавалося прожити хоча б один день без загрози померти від тяжкої артилерії. І намагалися не згадувати про минуле.

Дні йшли, змінювалися пейзажі навколо, гинули побратими. І щоразу втрачаючи когось чоловіки все глибше пізнавали усю тлінність людського життя. Знайшовши кілька слів, щоб хоч якось втішити рідних, їм вдавалося на кілька хвилин забути про власне горе.

Однак чорний ворон вже кружляв над їхніми головами. Та забере він лише одного. Того, хто віддасть своє життя за іншого. Але сьогодні вони того не знали.

Через місяць жінка в чорній вуалі прийшла за хлопцем. Під час бою він опинився без жодного захисту. Снайперу нічого не вартувало вбити його одним точним пострілом. Але на заваді йому став батько. В останню хвилину Іван Петрович закрив юнака своїм тілом.

Снайпер влучив. Батька не стало. А шокований і врятований Андрій ще довго не міг повірити, що його більше немає.

Провели в останню путь чоловіка усім містом. І кожен хотів щось сказати хлопцю, якось підтримати. Та слова нічого не варті в такі хвилини. Вони завжди залишаються лише словами.

Юнаку допомагали бойові побратими. Вони часто кликали його на заходи, які проводили ті, хто повернувся додому, разом з волонтерами. І багато розмовляли. Говорили про те, якою чудовою людиною був його батько, як він любив розповідати смішні історії і як для всіх знаходив потрібне слово. Слухати це було тяжко, але ці слова давали сили жити далі зі спогадами про найрідніших.

Якось вдома хлопець знайшов адресований йому лист від тата. Він випав з Кобзаря, який в їхній родині брали до рук майже так само часто як і стареньку синю Біблію.

Руки тремтіли. Ледве впоравшись з хвилюванням і сльозами юнак відкрив конверт. Там батьковим каліграфічним почерком було написано усього кілька найважливіших слів:

«Синку, я не знав як тобі сказати, тож вирішив написати листа. Сподіваюся, коли ти його прочитаєш, то зрозумієш, чому я вчинив так як вчинив.

Сьогодні гарний сонячний день, а у моїй душі темно. Лише нещодавно ми попрощалися з твоєю мамою, а тепер смерть покликала і мене.

Я дуже хворий сину. І лікування для моєї хвороби немає, бо вже запізно. Лікарі сказали, що це остання стадія раку. Жити мені лишається не більше півроку.

Коли друг з військкомату сказав, що тебе заберуть, я не тямив себе від горя. Втратити тебе завжди було моїм найбільшим страхом. Тому і пішов за тобою.

Мене колись не стане, я не знаю точного дня. Але я хочу, щоб ти завжди пам’ятав, що ми з мамою любитимемо і оберігатимемо тебе завжди де б ти не був.

Тато».

Андрій довго плакав над листом. Те, що він дізнався, пройняло його серце пекучим болем. В одну мить залишитися наодинці з собою було складно. Йому часом здавалося, що разом з батьком поховали і хлопця. І жоден психолог, та й взагалі жодна людина у світі не могла допомогти.

Пережити все це йому допомогла волонтерка Катерина, яка часто навідувалася до нього в лікарню після повернення додому. Вона багато розказувала про те, як усе тут насправді і вміла трішки полегшити біль. Її теплий голос заспокоював і нагадував про маму.

Вони довго спілкувалися, намагалися зрозуміти і підтримати один одного. Дівчина теж втратила родину, тож біль юнака був їй знайомий. Разом їм вдалося крок за кроком переосмислити вчинок Івана Петровича і бути вдячним йому за врятоване життя сина.

Якось Андрію наснилася мама. Вона тримала в руці ромашку і посміхалася. На душі стало тепло. Саме цього дня він збирався освідчитися дівчині, в яку вже давно був закоханий. За ці три роки, які вони провели разом, юнак навчився жити з тугою і любов’ю пліч – о-пліч. Тож сон здався благословенням.

Катерина прийняла пропозицію. А за дев’ять місяців після весілля народився син, якого назвали Іваном.

Таких людей навкруги насправді мільйони. І нам болить кожна втрата, і радує кожне повернення. Усі ми одна велика родина.

Варто допомагати тим, хто стоїть на варті нашого добробуту. Адже саме завдяки їхньому щоденному подвигу ми можемо спокійно займатися буденними справами.

Любіть тих, хто поряд. І цінуйте наших захисників.

 Helena Ковтун



Создан 16 фев 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Рейтинг@Mail.ru
Рассылки Subscribe.Ru
О душе и для души
Подписаться письмом
Рассылка 'О душе и для души' Яндекс.Метрика

Интернет реклама УБС
Сайты про бизнес и финансы - обмен ссылками Graffiti Decorations(R) Studio (TM) Site Promoter продвижение сайта бесплатно Rambler's Top100 бесплатная раскрутка сайта Карта сайта